ФОТОКОЛОРИМЕТРІЯ — метод кількісного аналізу, що ґрунтується на вимірюванні ступеня поглинання або пропускання немонохроматичного світла речовиною, яку визначають. Прилади, які використовують з цією метою, називають фотоколориметрами. Залежно від кількості фотоелементів, які використовують при вимірюваннях, фотоколориметри розділяють на 2 групи: 1) фотоколориметри з одним фотоелементом (однопроменеві або одноплечові прилади); 2) фотоколориметри з двома фотоелементами (двопроменеві або двоплечові прилади). У промислових та наукових лабораторіях частіше використовують двопроменеві фотоколориметри, оскільки точність вимірювань на цих приладах більша, ніж на однопроменевих. Методи визначення концентрації у Ф.: метод порівняння оптичної густини стандартного і досліджуваного розчинів; метод визначення за середнім значенням молярного коефіцієнта поглинання; метод градуювального графіка; метод домішок; метод фотометричного титрування. Частіше за все фотоколориметричні визначення виконують у видимій ділянці спектра. У зв’язку з цим речовини, які досліджують, повинні бути забарвлені; якщо забарвлення відсутнє, виконують так звані фотометричні реакції, що викликають появу забарвлення. Широке використання Ф. в аналізі фармацевтичних препаратів зумовлено можливістю використовувати відносно недорогі прилади для проведення аналізу з досить високою точністю (відносна помилка — до 5%); наявністю різних фотометричних методик аналізу практично на всі елементи періодичної системи Д.І. Менделєєва; широким вибором фотометричних методик, що дозволяє виконувати визначення концентрацій розчинів речовин ≥10–5%.
Дорохова Е.Н., Прохорова Г.В. Аналитическая химия. Физико-химические методы анализа. — М., 1991; Харитонов Ю.Я. Аналитическая химия (аналитика). В 2 кн. — Кн. 2. Количественный анализ. Физико-химические (инструментальные) методы анализа. — М., 2001.